пустування
ПУСТУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. пустува́ти¹.
Антін був у школі всього-на-всього, може, рік і не встиг убгати в себе всієїпремудрості жартів “школярництва” та пустування;
Сей Корраді знаменитий на всю гімназію своїм пустуванням (Леся Українка);
Тося .. замахнулась стеблиною і вдарила по голові доглядача, але той схопив бур'янину й викинув. І зразу ж у Тосі Якось відпала охото до пустування (І. Нечуй-Левицький);
Зачарований гнучкою жінкою й здивований з її підкресленого пустування з якимсь незграбно-важкуватим мужчиною, Саїд Алі стояв, немов уріс у землю (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)