пустуватий

ПУСТУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи пустий (у 1-4 знач.).

Сосновий лісок. Якийсь пустуватий і невиразний. Посадка. Вже не сосонки, та ще й не сосни (із журн.);

Розмова видалась пустувата.

Значення в інших словниках

1. пустуватий — пустува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пустуватий — -а, -е. Схильний до пустощів, легковажний, нерозважливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови