пустуватий
ПУСТУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи пустий (у 1-4 знач.).
Сосновий лісок. Якийсь пустуватий і невиразний. Посадка. Вже не сосонки, та ще й не сосни (із журн.);
Розмова видалась пустувата.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустуватий — пустува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- пустуватий — -а, -е. Схильний до пустощів, легковажний, нерозважливий. Великий тлумачний словник сучасної мови