пустувати
ПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок.
Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей).
– Росли ми вкупі, як брат з сестрою, вкупі бігали, пустували, гуляли... (М. Старицький);
Сидить Іван на припічку Та й попелом грає; Його сестра .. промовляє: “Івасику-брате! Годі з тебе пустувати, Пора розум мати!” (С. Руданський);
Кілька разів йому казали: – Не пустуй, Матвійку, бо в мами головка болить! Матвійко й вухом не веде (С. Васильченко);
Бігли [хлопчаки] обабіч вулиці, пустували, сміялися, підбігали аж до рядів і враз від самого тільки Несторенкового погляду розсипались врозтіч (Б. Антоненко-Давидович);
Жабі пустувала, бризкалась водою, плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Олесь Досвітній);
* Образно. Здавалося, грайлива природа, пустуючи, спорудила велетенський мол (Ю. Смолич);
* У порівн. Скрипить перо, ніби пустує, коливаючись у руці й мотаючи білою егреткою (Н. Королева);
// Поводитися легковажно, нерозважливо.
[Наталка:] Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю І веселості не знаю (І. Котляревський);
Хазяїни старшого брата дивилися на його за тим тільки, щоб бачити, чи справний він, чи не пустує (Марко Вовчок);
– Я пустувала й робила дурниці, але тільки через те, що мені було тяжко (Ю. Яновський).
ПУСТУВА́ТИ², у́є, недок.
Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим.
Монастир пустував (І. Нечуй-Левицький);
Було [в будинку] тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (О. Стороженко);
Осінь всім багата, Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі (П. Грабовський);
Уляна стояла посеред класу. Перед нею в тиші сиділи діти. Половина класу пустувала (О. Довженко);
Фроська вірила, що Єфрем ніде не пропаде, і хата пустувала, чекала нат нього;
// Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.).
Вдома жилося нудно – господарство занепало, поле пустувало (Ю. Збанацький);
Вони [кріпаки] бачили, як один за другим панські маєтки занепадали, великі степи неорані, несіяні пустували... (Панас Мирний);
Мов у вуликах загуло. – Зруйнували москалі наш край гірш татарви. – Пустує земля, бо нема її кому обробити (Б. Лепкий);
Не можна допускати, щоб у літній період ґрунт на поливних землях пустував (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- пустувати — (займатися дитячими веселими пустощами) бавитися, бешкетувати, дуріти, гарцювати. Словник синонімів Полюги
- пустувати — пустува́ти 1 дієслово недоконаного виду бавитися пустува́ти 2 дієслово недоконаного виду бути пустим Орфографічний словник української мови
- пустувати — Гратися, бавитися, розважатися, с. витворяти, витівати, жирувати, вибрикувати, ходити на головах, робити збитки, п! БЕШКЕТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- пустувати — Балуватися, басувати, бешкетувати, біситися, біснуватися, блазнювати, борушкатися, борюкатися, брикати, броїти, вибрикувати, викаблучувати, викаблучуватися, викобенюватися, викомарювати, викоювати, виробляти, вистрибувати, витворяти, витівати... Словник синонімів Вусика
- пустувати — I -ую, -уєш, недок. Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей). || Поводитися легковажно, нерозважливо. II -ує, недок. Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим. || Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустувати — ГРА́ТИСЯ (проводити час в іграх, забавах), БА́ВИТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, ГРА́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ГАРЮВА́ТИ діал. Йдуть малята гратись на лужок (В. Словник синонімів української мови
- пустувати — Пустува́ти, -ту́ю, -ту́єш, -ту́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пустувати — Пустува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у. 2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27. Словник української мови Грінченка