пхикання

ПХИ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. пхи́кати і звуки, утворювані цією дією.

Коли жінки де замішались .. Та пхикання ще додадуть; Прощайсь навік тоді з порядком (І. Котляревський);

– Як тілько не перестане, то .. його самого покину дома, – каже дід, котрому вже видко обридло пхикання та реви Івасеві (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. пхикання — пхи́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пхикання — -я, с. Дія за знач. пхикати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пхикання — Пхикання, -ня с. Хныканье, всхлипываніе. Котл. Ен. IV. 61.  Словник української мови Грінченка