пхикнути
ПХИ́КНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до пхи́кати.
Дитина ще тільки пхикнути збирається, а мати вже на сторожі (І. Сенченко);
– Пхе! пхе! – пхикнула .. цариця і налила в хусточку пахощів та й притулила хусточку до носа (І. Нечуй-Левицький);
– Щось з Йосипом? З ними обома?.. Чи з Євгеном? Чого ж ти мучиш? – Тодорка пхикнула. – Не з ними. – І пустила слова, тверді, як оливо: з Романом! (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)