пхинькати
ПХИ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок.
Те саме, що пхи́кати 1.
– Жінка його тоді саме тяжка була отим сміттям, – кивнула Уляна на колиску, де пхинькала маленька дитина (М. Коцюбинський);
Бейбі червоніє легко-легко, починає пхинькати і жаліється, що з неї сміються (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)