пхинькнути
ПХИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до пхи́нькати.
Він став на порозі, з чорнилом на лобі й на пальцях, і кисло пхинькнув: – Задачі не можу рішити (М. Коцюбинський);
Пхинькнуло дитинча, та Варка не чула того (М. Олійник);
У цей час вернувся Вагнер .. і невдоволено буркнув: – Зіграємо спектакль – такий наказ, – і пхинькув. У йогго словах було невдоволення, глум над наказом і неохота цей наказ виконувати (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)