півлиха
ПІВЛИ́ХА, невідм., с.
Не дуже велике, стерпне або поправне лихо.
Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ і зараз його лихо здавалося півлихом – у нього ще не все втрачено... (М. Стельмах);
– Чобіт у мене немає, ще замерзну в дорозі .. – То півлиха. Візьмеш мої (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)