півлиха
ПІВЛИ́ХА, невідм., с. Не дуже велике, стерпне або поправне лихо.
Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ і зараз його лихо здавалося півлихом — у нього ще не все втрачено… (Стельмах, І, 1962, 488);
— Чобіт у мене немає, ще замерзну в дорозі.. — То півлиха. Візьмеш мої (Добр., Очак. розмир, 1965, 181).
Словник української мови (СУМ-11)