півустав
ПІВУСТА́В, у, ч.
Один із типів почерку, середній між уставом і скорописом, у старогрецьких та слов'янських рукописах, що відрізняється від уставу похилістю і меншою чіткістю в начертанні літер та більшим числом скорочень.
З другої половини XIV ст. розвивається новий вид письма – “півустав” – простіший обрис букв, менш старанний, дрібніший (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)