підбадьорювати
ПІДБАДЬО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБАДЬО́РИТИ, рю, риш, док., кого.
Додавати сили, енергії, впевненості, піднімати дух, настрій.
Саліха мріяла і мрії підбадьорювали її, повертали їй утрачені сили (О. Десняк);
Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутно. Але Юзю та усмішка все ж підбадьорила (Леся Українка);
Денис намагався підбадьорити занепалого духом друга (Л. Дмитерко);
// Заохочувати до яких-небудь дій, вчинків, рухів, висловлювань і т. ін.
– Ну, ну, кажи, не соромся... – підбадьорювала його Саня (М. Коцюбинський);
Микола припинив конячину, послухав. – Не бійся, нікого немає. Паняй сміливо, – підбадьорив старий (Григорій Тютюнник);
// Знімати втому, млявість, освіжати, додавати енергійності, жвавості.
Напій його підбадьорив;
// Примушувати певними вигуками, діями і т. ін. жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо); підганяти.
Хутко їде Юлдаш, горловими звуками підбадьорює низькорослого довгохвостого коника (О. Донченко);
– Гей, соб, сивий, соб, моругий! Соб! – підбадьорив він воликів, налягаючи щиро на плуга (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)