підбирати
ПІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІБРА́ТИ, рідко ПІДОБРА́ТИ, підберу́, підбере́ш, док.
1. що. Руками піднімати з землі що-небудь розкидане, розсипане.
Дмитро підбирає автомат, що упав осторонь (М. Стельмах);
Глухо падають в саду яблука .. Виліз Сезон з погреба, підібрав одне (Ю. Мушкетик);
Я виїхав на плесо і, ледве посуваючи човна, почав підбирати биту дичину (Олесь Досвітній);
// Прибирати з землі скошене збіжжя або викопану городину.
Вийдуть на нивку, мужик тою косою маха, .. а жінка за ним геть-геть підбира, та насилу той сніп зв'яже (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дівчата підбирали викопані буряки і, обрізавши на них гичку, складали в купи (О. Донченко);
Менш як за чотири дні перекопці підібрали і обмолотили хлібні валки з додаткової площі 100 гектарів (з газ.);
// Наводити лад, прибирати, підіймаючи, приймаючи що-небудь.
– Які руки на світі книжки вичищали, тими руками і тут [у пеклі] вичищай, підбирай, винось, викидай... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона підібрала віник, а біля печі поправила заслінку (С. Чорнобривець);
// Брати губами, дзьобом або язиком їжу.
Спочатку вона підбирала кінчиком язика на тістечку квітку з крему, заплющувала від насолоди очі й прицмокувала (Л. Смілянський);
Кінь, почувши волю, підійшов до воза, довгою губою почав підбирати сіно (С. Чорнобривець).
2. що. Забирати, брати собі що-небудь кинуте, непотрібне, загублене або залишене без догляду.
Вона любила інколи з ними [ляльками] погратися, любила підбирати клаптики, коли мама щось шила, і робити з них хусточки та капшучки для Тамари й Дюймовочки (Н. Забіла);
Стоїть [сотня], шапки поскладавши на приспі [призьбі] у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голів, а дітвора, що тут так і біга круг козацтва, щоб не підібрали та не запроторили куди геть (Г. Квітка-Основ'яненко);
// кого. Виносити з поля бою пораненого або, натрапляючи на знесиленого, хворого і т. ін., допомагати йому.
Були випадки, що поранених не встигали підбирати і вони потім цілими верствами відповзали степом у напрямі на Перекоп (О. Гончар);
Далеко від рідного села зайшов малими ногами хлопець, поки знесиленого й голодного мандрівника-невдаху не підібрали в степу чумаки (з наук. літ.);
– Коли б не добрі люди, що підібрали мене і непритомного відвезли до лікарні, я до ранку сплив би кров'ю (Д. Бедзик);
// кого, розм. Їдучи на чому-небудь, забирати з собою, підвозити когось до певного місця.
Нам чекати не з руки. Голосуємо, і нас підбирає самоскид (з газ.);
// тільки док., кого, перен. Взяти на виховання дитину, що втратила батьків, залишилася самотньою.
– Хлопчика його, сирітку, я підібрала, як фашисти Наталку, жінку Василеву, забили (О. Копиленко);
// тільки док., кого. Взяти шлюб з людиною (звичайно жінкою), яку ніхто не сватав.
Мачуха увішала хату іконами й обрушила на Любку свою витончену богомільну злість. Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (В. Земляк);
// кого, перен. Приймати до складу якого-небудь об'єднання, організації і т. ін. осіб випадкових, з поганою репутацією і т. ін.
Гітлерівці змушені все частіше залатувати дірки на східному фронті, перекидаючи дивізії з Франції, Голландії, Бельгії. Вони підбирають всяку націоналістичну погань (І. Цюпа).
3. що. Беручи рукою (руками), піднімати на собі спущений одяг або край свого вбрання.
Патер .. підбирає чорну сутану, блискучу на ситих стегнах, щоб перескочить калюжу (М. Коцюбинський);
– Я тобі теж пригадаю!.. Лайдаче! Хлопе смердючий! – верещав він, відбігши подалі і тремтячими руками підбираючи штани (З. Тулуб);
Брела [Тоня], дедалі вище підбираючи платтячко (О. Гончар);
// також у що, у сполуч. зі сл. волосся, коси і т. ін. Приводити до ладу або укладати зачіску, поправляти волосся, вуса і т. ін., звичайно піднімаючи волосся вгору.
Мар'я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу, підсмикала пом'яту спідницю (Панас Мирний);
Недбайливим порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в'їдливо налазило йому на лоб (Г. Коцюба);
Зараз коси їй підібрали на потилиці у звиток, голову пов'язали хустинкою (М. Томчаній).
4. під що. Засовувати, запихати або ховати що-небудь під щось.
Кожного разу хутенько поправляла [мати] на собі очіпок, підбирала під нього волосся (Л. Юхвід);
Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (М. Томчаній);
* Образно. Буруни йшли невпинно, підбирали під себе зворотні хвилі, перескакували через них і заливали берег (М. Коцюбинський);
// у сполуч. зі сл. віжки, повіддя. Забираючи в руки, підтягувати тугіше, натягувати.
Скакнув на голий полудрабок і, підбираючи віжки, гукнув: – Ану, Гнідко, спочив за ніч? Рушай далі, поки рано! (Панас Мирний);
У нього було зараз таке почуття, ніби він скочив на коня, підібрав повіддя, і кінь під ним став дибки (П. Колесник);
* Образно. Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович... Мало, що сам від рук одбивається, ще й Кужеля за собою тягне. Ні, треба, мабуть, трохи підібрати віжки (С. Добровольський);
// під себе, у сполуч. зі сл. ноги, хвіст і т. ін. Ховати під себе, підгинаючи, підгортаючи.
Підбираючи під себе ноги, хлопчик сідає на гарячий пісок (Н. Рибак);
Він тільки винувато й розгублено скулився та все більше підбирав хвоста (В. Козаченко);
Галимка од страху підібрала ноги (Г. Епік);
// Підтягувати, робити менш випнутим (звичайно про живіт).
Дедалі швидше .. біжать вони, біжать, зціпивши зуби, підібравши тощаві студентські свої животи (О. Гончар);
// у сполуч. зі сл. губи. Силою м'язів міцно стулювати, зморщувати.
– Коня ти зараз візьмеш, чи Іван прийде? – Де там він прийде! – манірно підібрала [Марійка] губи. – Йому б за жінчиною спиною тільки на зборах сидіти (М. Стельмах).
5. що. Вишукуючи, добирати, вибирати потрібне, відповідне чому-небудь.
Палець у лоб собі вставив судящий, Став підбирати закон підходящий (Я. Щоголів);
– В хаті-читальні у нас строгий дідок сидить .. Довго підбирали кандидатуру, поки таку підібрали (Остап Вишня);
Вчителька пробувала бесідувати з ним [хлопцем] наодинці, підбирала тон довірливий, відвертий: – Скажи: чого ти тікаєш? За кимось сумуєш потай? (О. Гончар);
// Добирати одне до одного за якимось принципом.
Минуло Олексі Довбушу шістнадцять років. Став він підбирати собі військо. Приймав до себе не всіх, а тільки найкращих та найдужчих (з легенди);
На передку Андруша – сам уже править кіньми, четвериком – і всі як один (підібрали хлоп'ята), всі чотири лисі (А. Головко).
6. у сполуч. зі сл. музика, мелодія, голос і т. ін. Підшукуючи потрібні ноти, акорди, відтворювати певну мелодію або створювати музику до якогось тексту.
Вона, тихенько виспівуючи, підбирала голос до тих слів (Панас Мирний);
Тільки випаде вільна хвилина, сідає [Федя] десь у тихому куточку і підбирає на струнах якийсь мотив (Д. Ткач);
Голиться Левко Іванович та мугиче, як пісеньку, слова поета, що вичитав їх десь взимку і підібрав до них і свій власний нехитрий мотив (О. Гончар).
◇ (1) Підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) чиєї (чийого), кого – знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір'я до когось.
Гори педагогічної літератури написано .. про те, як підбирати ключі до їхніх [дитячих] розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, і раптом бачиш, що ніякий стандартний ключик до нього не підходить (О. Гончар);
Їй не треба підбирати якихось там ключів до людських душ, шукати довіри, бо всі й так знають, що вона справедлива, не дасть людину скривдити (О. Гончар);
(2) Підбира́ти (знахо́дити) / підібра́ти (знайти́) ключ (ключа́, клю́чика) до кого – чого – знаходити певний спосіб розгадування, розв'язання і т. ін. чогось.
Учених, котрі десятиріччями б'ються над загадками нерозшифрованих написів, не полишає віра, що вони врешті таки підберуть до них ключа (Н. Тихий);
Мені випало “провозити” французів навчальним ЯКом. До кожного з них доводилося підбирати ключик (А. Хорунжий);
(3) Підбира́ти / підібра́ти ві́жки – посилити вимоги до кого-небудь, бути суворішим у ставленні до когось.
Мало, що сам [Павло Антонович] від рук одбивається, ще й Кужеля за собою тягне. Ні, треба, мабуть, трохи підібрати віжки (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)