підбирати
ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) (живіт, голову, плечі тощо), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ПІДБИРА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ. — Док.: втягти́ (утягти́), втягну́ти (утягну́ти), підібра́ти (підобра́ти), підтягти́, підтягну́ти. Одірвавши чарку (від рота), почав утягувати в рот сині свої губи, ніби смоктав їх (І. Нечуй-Левицький); Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі (З. Тулуб); — Без тебе подам, — удавано сердилася мати, насмішкувато підбираючи губи (Григорій Тютюнник); Мар'яна скривилася злегенька й брови на лоб підтягла (А. Головко).
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.: добра́ти (дібра́ти), підібра́ти (підобра́ти рідко), ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. — Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир'єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить (піп) у них (доносах) повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). — Пор. 1. вибира́ти.
ПІДНІМА́ТИ (нахилившись, брати з землі, підлоги тощо), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДБИРА́ТИ. — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підібра́ти (підобра́ти). — Спасибі, я наївся, — тихо відповів мош-Діма, піднімаючи з долівки перекинутого глечика (М. Коцюбинський); Отець Вікентій жмакає листа, жбурляє на підлогу, але згодом підіймає (М. Стельмах); З самого вершка упав хрест і поцілив її в голову. Люди підносять його, цілують (Н. Кобринська); Надворі знову загупала сокира.. Незабаром жінка вже готові дрівця підбирала (О. Гончар).
ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив (Микола), кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).
СТУЛЯ́ТИ (зводити що-небудь впритул), СТУ́ЛЮВАТИ рідше, ЗМИКА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ, ПІДБИРА́ТИ (губи); СКЛЕПЛЯ́ТИ (уста, очі, повіки і т. ін.). — Док.: стули́ти, зімкну́ти, підтягти́, підтягну́ти, підібра́ти, підібга́ти (підобга́ти), склепи́ти. — Дитина... якось упустила... ненароком, — мовила куховарка, стуляючи, не знать для чого, череп'я докупи (Л. Яновська); Мертве поле після бою. Ти в крові лежиш і сниш. Рану стулюєш руками, Санітарів добрих ждеш (В. Сосюра); Можна наспівувати, стуливши губи (Ю. Смолич); Обурений до глибини душі, .. якнайтісніше змикав (Федір) тонкі губи (Ю. Збанацький); Німа мовчазність.. склепила уста, скувала серце і душу (Панас Мирний). — Пор. заплю́щувати.
Словник синонімів української мови