підбунтувати

ПІДБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко.

Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії.

Рижко Щербатий з червивою старшиною підбунтували тоді хитро юрбу (П. Козланюк);

* Образно. – Вороги знатнії Предовгий час Сіяли братнії Розлади в нас, .. Щоб молодечую Згоду зірвать, Масу овечую Підбунтувать (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. підбунтувати — підбунтува́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. підбунтувати — -ую, -уєш, док., перех., рідко. Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підбунтувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. підбунтувати — ПІДБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії. Рижко Щербатий з червивою старшиною підбунтували тоді хитро юрбу (Козл., Мандрівники, 1946, 71); *Образно.  Словник української мови в 11 томах