підвальний
ПІДВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до підва́л 1.
Підвальне вікно одчинено. Видно в кімнаті робітничу обстановку (С. Васильченко);
Ми висушили підвальну кімнату Яновського, обклеїли її обоями (Іван Ле);
Для виноробні рекомендується збудувати спеціальний будинок з підвальним приміщенням (з наук. літ.);
// Такий, як у підвалі.
Сутінки підвальні – це ж було перше, що і Саранчука вразило, коли він відчинив із сінців двері в кімнату до Бондаренків (А. Головко);
Хлопці лягли на землю тінями, в носи – важкий теплий підвальний дух (Григорій Тютюнник).
2. у знач. ім. підва́льний, ного, ч., спец. Робітник, який відповідає за збереження продуктів, товарів у підвалі.
Частіше та частіше він почав завертати до підвального (Панас Мирний).
3. Який займає підвал у газеті.
Підвальна стаття.
Словник української мови (СУМ-20)