підвертати
ПІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., що.
1. Хапаючи або зачіпляючи, повертати, переміщати, підсувати і т. ін. під що-небудь.
Погонич якось задивився й не доглядів, як машина смикнула батіг з його рук, підвернула під себе (Панас Мирний);
Він підвернув під коліно полу кожушини, щоб не холодило ногу (С. Чорнобривець);
// Підгинаючи вбік, пошкоджувати.
Підвернути ногу;
// перен., під кого – що, заст. Підкоряти чиїйсь владі.
Вони [католики] за приводом єзуїтів почали йти до того, аби всіх русинів відвернути від православ'я, а підвернути під папу (І. Франко);
Як грамотний, він усіх рівних підвертав під себе – першим лічився у начальства (Панас Мирний);
– Всім світом [Еней] буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський).
2. до чого і без дод. Повертаючи, спрямовувати, повертати і т. ін. до чого-небудь.
Вже зовсім близько розіслався чорною смугою ліс. До нього й підвернула коней Софія (А. Шиян);
// Змінюючи напрямок, наближатися до чого-небудь.
Розмова урвалася, бо з вулиці до воріт підвернуло кілька навантажених колодами саней з підсанками (А. Шиян);
Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Яків Баш);
Вимчавшись наперед, “зіс” зненацька підвернув управо і зупинився (О. Гончар).
◇ (1) Підверну́ти під кори́то кого:
а) вийти заміж раніше, ніж старша сестра.
– Хороші твої дочки, Стехо! Тільки, Стехо, підверне Катруся під корито твою Ганнусю (Ганна Барвінок);
б) позбавити кого-небудь привілеїв, влади і т. ін.
– Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів; заведемо на Вкраїні інший порядок; не буде в нас ні пана, ні мужика, ні багатого, ні вбогого (П. Куліш);
(2) Підверну́ти під спід кого – оволодіти насильно ким-, чим-небудь, підкоряючи своїй волі, владі; завойовувати.
Всім світом буде управляти [Еней], По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)