1. Словник української мови у 20 томах

підвертати

ПІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., що.

1. Хапаючи або зачіпляючи, повертати, переміщати, підсувати і т. ін. під що-небудь.

Погонич якось задивився й не доглядів, як машина смикнула батіг з його рук, підвернула під себе (Панас Мирний);

Він підвернув під коліно полу кожушини, щоб не холодило ногу (С. Чорнобривець);

// Підгинаючи вбік, пошкоджувати.

Підвернути ногу;

// перен., під кого – що, заст. Підкоряти чиїйсь владі.

Вони [католики] за приводом єзуїтів почали йти до того, аби всіх русинів відвернути від православ'я, а підвернути під папу (І. Франко);

Як грамотний, він усіх рівних підвертав під себе – першим лічився у начальства (Панас Мирний);

– Всім світом [Еней] буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський).

2. до чого і без дод. Повертаючи, спрямовувати, повертати і т. ін. до чого-небудь.

Вже зовсім близько розіслався чорною смугою ліс. До нього й підвернула коней Софія (А. Шиян);

// Змінюючи напрямок, наближатися до чого-небудь.

Розмова урвалася, бо з вулиці до воріт підвернуло кілька навантажених колодами саней з підсанками (А. Шиян);

Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Яків Баш);

Вимчавшись наперед, “зіс” зненацька підвернув управо і зупинився (О. Гончар).

◇ (1) Підверну́ти під кори́то кого:

а) вийти заміж раніше, ніж старша сестра.

– Хороші твої дочки, Стехо! Тільки, Стехо, підверне Катруся під корито твою Ганнусю (Ганна Барвінок);

б) позбавити кого-небудь привілеїв, влади і т. ін.

– Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів; заведемо на Вкраїні інший порядок; не буде в нас ні пана, ні мужика, ні багатого, ні вбогого (П. Куліш);

(2) Підверну́ти під спід кого – оволодіти насильно ким-, чим-небудь, підкоряючи своїй волі, владі; завойовувати.

Всім світом буде управляти [Еней], По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвертати — підверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підвертати — -аю, -аєш, недок., підвернути, -верну, -вернеш, док., перех. 1》 Хапаючи або зачіпляючи, повертати, переміщати, підсувати і т. ін. під що-небудь. || Підгинаючи вбік, пошкоджувати. Підвернути ногу. || перен., під кого – що. Підкоряти чиїйсь владі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підвертати — 1. підгортувати, підгорнути, попідгортувати, (рукав) закочувати, закотити, позакочувати, закасувати, закасати, позакасувати 2. це з дороги Словник чужослів Павло Штепа
  4. підвертати — ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти. Словник синонімів української мови
  5. підвертати — ПІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. 1. Хапаючи або зачіпляючи, повертати, переміщати, підсувати і т. ін. під що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. підвертати — Підверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. підверну́ти, -ну́, -неш, гл. Подворачивать, подвернуть, подворотить, подложить, подсунуть, ворочая. під корито підвернути старшу. Выйти замужъ раньше старшей сестры. Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито. Словник української мови Грінченка