підвертатися
ПІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. Підгинаючись убік, пошкоджуватися.
У неї підвертався каблучок;
Нога підвернулася й болить.
2. розм. Випадково, раптом зустрічатися, з'являтися, траплятися комусь.
Вона гадала .. про свої молоді літа, коли вона була ще баришнею, ждала своєї черги... І от же не підвернувся тоді такий [як Проценко]! (Панас Мирний);
Йому підвернулося місце в оркестрі якогось пересувного театру (Ю. Збанацький);
– Іраклію, ну й людина ж ти ... – довго шукав, але так і не знайшов потрібного слова, то сказав – яке само підвернулось: – Одчаяка! (А. Головко);
// перен. Уміло звертаючись до кого-небудь, входячи в довір'я, добиватися своєї мети.
Підвернувсь [писар] до пана голови, – знав, з якого кінця зайти, – а той зараз і крикнув: “Не заступайся за Макуху!” (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Мар'яна:] Підвернеться він, як той іскуситель, заб'є голову, зачарує, я немов одурію і роблю все, що він хоче... (С. Васильченко).
◇ (1) Підверта́тися (попада́ти, попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) / підверну́тися (попа́сти, попа́стися, потра́пити і т. ін.) під ру́ку (в ру́ки) – випадково опинятися поблизу, поруч кого-, чого-небудь або так, що можна легко взяти, дістати, використати і т. ін.
Частував [Чіпка] кожного, хто підвертався під руку (Панас Мирний);
Їли жадібно, їли все, що кому попадало під руку (Ю. Збанацький);
Він [Франко] читав усе, що попадало в руки (М. Коцюбинський);
Громадяни хапають, де тільки під руку попадається, все належне до скульптури: ескізи, бюсти і т. ін. (Леся Українка);
Ганяв [Роман Васильович] усіх, хто потрапляв під руку, як сидорових кіз (Ю. Збанацький);
Взяла [Софія] й собі газету, яка попалась під руку, і почала читати її (Леся Українка);
Коли починався бій, тоді тримайся .. Біда якомусь вайлові, якщо він потрапить Багірову під руку в таку мить! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)