підвертатися
ПІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. Підгинаючись убік, пошкоджуватися.
У неї підвертався каблучок; Нога підвернулася й болить.
2. розм. Випадково, раптом зустрічатися, з’являтися, траплятися комусь.
Вона гадала.. про свої молоді літа, коли вона була ще баришнею, ждала своєї черги… І от же не підвернувся тоді такий [як Проценко]! (Мирний, III, 1954, 191);
Йому підвернулося місце в оркестрі якогось пересувного театру (Збан., Малин. дзвін, 1958, 184);
— Іраклію, ну й людина ж ти... — довго шукав, але так і не знайшов потрібного слова, то сказав — яке само підвернулось: — Одчаяка! (Головко, І, 1957, 290);
// перен. Уміло звертаючись до кого-небудь, входячи в довір’я, добиватися своєї мети.
Підвернувсь [писар] до пана голови, — знав, з якого кінця зайти, — а той зараз і крикнув: «Не заступайся за Макуху!» (Кв.-Осн., II, 1956, 303);
[Мар’яна:] Підвернеться він, як той іскуситель, заб’є голову, зачарує, я немов одурію і роблю все, що він хоче… (Вас., ІІІ,1960, 40).
◊ Підверта́тися (підверну́тися) під ру́ку див. рука́.
Словник української мови (СУМ-11)