підвіконня
ПІДВІКО́ННЯ, я, с.
Нижня частина віконного отвору (дошка, плита і т. ін.).
Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (І. Сенченко);
Обома руками сперся [Каргат] на підвіконня, розглядаючи краєвид, що відкрився звідси (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)