підвіконня
ПІДВІКО́ННЯ, я, с. Нижня частина віконного отвору (дошка, плита і т. ін.).
Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (Сенч., Опов., 1959, 41);
Обома руками сперся [Каргат] на підвіконня, розглядаючи краєвид, що відкрився звідси (Шовк., Інженери, 1956, 4).
Словник української мови (СУМ-11)