підгнилий

ПІДГНИ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до підгни́ти.

Подарував [Іван] Мартинові од щирості своєї ожеред торішньої трохи підгнилої та під'їденої мишами соломи на топливо (Грицько Григоренко).

2. у знач. прикм. Трохи, частково або в якомусь місці гнилий; зіпсований гниттям.

Він живо нагадує ту напіврозвалену, підгнилу, вогку .. й занедбалу хатку на Лану в Дрогобичі (І. Франко);

Під стару хату вони підвели цегляний фундамент і замінили нижні підгнилі вінки зрубу, перекрили залізом дах (Ю. Мушкетик);

Щоб запобігти зламуванню дерев'яних опор, необхідно своєчасно виявляти підгнилі деталі (з наук. літ.).

3. перен. Який морально занепав, розклався.

Занепокоєне неухильним посиленням визвольного руху, який намагався повалити підгнилу феодально-кріпосницьку систему, царське самодержавство розпочало проти нього найжорстокішу боротьбу (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. підгнилий — підгни́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. підгнилий — див. гнилий; зіпсований; старий  Словник синонімів Вусика
3. підгнилий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до підгнити. 2》 у знач. прикм. Трохи, частково або в якомусь місці гнилий; зіпсований гниттям. 3》 перен. Який морально занепав, розклався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підгнилий — ПІДГНИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до підгни́ти. Подарував [Іван] Мартинові од щирості своєї ожеред торішньої трохи підгнилої та під’їденої мишами соломи на топливо (Григ., Вибр., 1959, 351). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах