підголівник

ПІДГОЛІ́ВНИК, а, ч.

Пристрій для підтримування голови (звичайно на зуболікувальних, перукарських і т. ін. кріслах).

Третій підголівник виготовлений з оздобленої золотом синьої порцеляни (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. підголівник — підголі́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підголівник — -а, ч. Пристрій для голови (звичайно на зуболікувальних, перукарських і т. ін. кріслах).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підголівник — ПІДГОЛІ́ВНИК, а, ч. Пристрій для голови (звичайно на зуболікувальних, перукарських і т. ін. кріслах).  Словник української мови в 11 томах