піддакувати

ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Те саме, що підта́кувати 1.

– Не можна ж так народ оставити... Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете... – Так, так, – піддакує голова (Панас Мирний);

На всі його поради курінний лишень піддакував і позіхав (Я. Качура);

“Чи правду я кажу, – нехай вітрець нам скаже!” “Авжеж, що так!” – піддакнув їм вітрець (Л. Глібов);

– Так-таки й мовчав? – присікувався Перегуда. – Ну, може, піддакнув якийсь раз, не без того, – усміхнувся Юхим (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. піддакувати — підда́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. піддакувати — див. лестити  Словник синонімів Вусика
3. піддакувати — -ую, -уєш, недок., піддакнути, -ну, -неш, док., розм. Те саме, що підтакувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піддакувати — Такати, такнути, затакувати, затакати, потакувати, потакати, притакувати, притакати, агакати, агакнути, агекати, агекнути, угукати, угукнути  Словник чужослів Павло Штепа
5. піддакувати — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. піддакувати — ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що підта́кувати 1. — Не можна ж так народ оставити… Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете...  Словник української мови в 11 томах