Словник української мови у 20 томах

підйом

ПІДЙО́М, у, ч.

1. Дія за знач. підня́ти, підніма́ти, підійма́ти і підня́тися, підніма́тися, підійма́тися.

[2-й моряк:] Офіцери не з'явились на підйом прапора (О. Корнійчук);

Вона часто прокидалася, і кожен її підйом починався з протяжного оклику: – Ма-а-мо! (О. Гончар);

З риском для життя здійснювалися підйоми на гірські вершини по льодовиках, снігових і скелястих гребенях (з наук.-попул. літ.);

Простота й виразність інтонаційних зворотів, строга пропорційність мелодичних фраз, логічність підйомів і спадів у мелодичній лінії – все це свідчить про високу художню цінність багатьох народних пісень на слова Т. Шевченка (з наук. літ.).

2. Ділянка дороги, що веде вгору.

Під горою стало так тихо, що було чути, як .. десь буксують на крутих підйомах грузовики (В. Кучер).

3. Швидкий ріст, піднесення, інтенсивний розвиток чого-небудь.

І Мотря зірвалася з ліжка. Почувала в собі нові сили, новий підйом (Б. Лепкий);

Польське громадянство в XVI ст. саме переживало добу значного культурного підйому (з навч. літ.);

Розглянуто нові стратегії маркетингу, які можуть використовуватися підприємствами України для переорієнтації своєї діяльності залежно від умов ринку, що сприятиме скорішому підйому виробництва та його подальшому розвитку (з наук. літ.).

4. Верхня частина стопи від пальців до щиколотки.

Юрій згадував її всю від гладенької зачіски до високого підйому мускулистої ноги (В. Собко);

Ліва нога невисоко піднімається вперед, коліно вільне, підйом витягнутий, але не напружений (з наук. літ.);

// Частина взуття, що її облягає.

– Хіба так ш'ється чобіт? Я швець на все село; так я вже знаю, що халява ось як бува.., от і в підборах брехня; та й підйом не так... (Г. Квітка-Основ'яненко).

5. Певний сигнал до пробудження від сну, підняття або до відправлення в похід.

Він тішився своєю владою над студентами, своїм правом вдиратися на світанні до них у намети і витрясати з інтелектуалістів їхній ранковий сон: – Ану, підйом! Підйом! Годі ніжитись! (О. Гончар);

Хитались пожари на дальнім кургані, Ясніли дощі, на пожарі багряні, І грали підйом сурмачі (М. Нагнибіда).

6. Пристрій, деталь і т. ін., пристосовані для піднімання чого-небудь.

На неї [раму] ставили якісь підйоми, коліщата, наділи котки (О. Донченко);

Передня ліва частина рами жатки підвішена до молотарки за допомогою рейки підйому (з наук. літ.);

Кісткова система у сполученні з м'язовою системою утворює органи руху людини, при цьому кістки є підйомами, що ними діють за допомогою прикріплених до них м'язів (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. підйом — підйо́м іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. підйом — [п'ідйом] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў  Орфоепічний словник української мови
  3. підйом — -у, ч. 1》 Дія за знач. підняти, піднімати, підіймати і піднятися, підніматися, підійматися. 2》 Ділянка дороги, що веде вгору; узвіз. 3》 Швидкий ріст, піднесення, інтенсивний розвиток чого-небудь. 4》 Верхня частина стопи від пальців до щиколотки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підйом — (дороги) узвіз, (духа) піднесення (знаряд) важель, підойма (машина) підіймачка, див. кран (криниці) журавель  Словник чужослів Павло Штепа
  5. підйом — важки́й на підйо́м. 1. Який не любить виходити, виїздити куди-небудь. Співробітники наперед говорили між собою: — Ну, Дмитро Сергійович, мабуть, не поїде, надто він важкий на підйом (Л. Серпілін). 2. до чого. Який неохоче береться за що-небудь.  Фразеологічний словник української мови
  6. підйом — ЗА́ПАЛ (стан душевного збудження, жадоба діяльності), ПАЛ, ЕНЕ́РГІЯ, ЗАВЗЯ́ТТЯ, ЗАХО́ПЛЕННЯ, ПІДНЕ́СЕННЯ, ПІДНЕ́СЕНІСТЬ, ПІДЙО́М рідше, НАСНА́ГА, ЕНТУЗІА́ЗМ, ПА́ФОС, ЗА́ХВАТ підсил., АЗА́РТ підсил., ЖАР підсил., О́ПАЛ рідко; ПОРИ́В (раптовий, бурхливий).  Словник синонімів української мови
  7. підйом — ПІДЙО́М, у, ч. 1. Дія за знач. підня́ти, підніма́ти, підійма́ти і підня́тися, підніма́тися, підійма́тися. [2-й моряк:] Офіцери не з’явились на підйом прапора (Корн.  Словник української мови в 11 томах