підкидьок
ПІДКИ́ДЬОК, дька, ч.
Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання.
У повісті [“Наймичка”] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі – Настя), які приймають у себе підкидька – маленького Марка (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)