підкидьок

ПІДКИ́ДЬОК, дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання.

У повісті [«Наймичка»] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі — Настя), які приймають у себе підкидька — маленького Марка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 353).

Значення в інших словниках

1. підкидьок — підки́дьок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підкидьок — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. підкидьок — -дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підкидьок — (немовля) знайда  Словник чужослів Павло Штепа
5. підкидьок — ПІДКИ́ДЬОК, дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання. У повісті [“Наймичка”] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі – Настя), які приймають у себе підкидька – маленького Марка (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. підкидьок — ПІДКИ́ДЬОК (дитина, яку підкинули комусь на виховання), ПІДКИ́ДЬКО рідше, ЗНА́ЙДА розм., НА́ЙДА розм. Звисло небо сумне, Запечалилась даль, Мов дитини-підкидька І небові жаль (Ю. Гойда); Нужда від малечку, від дитинства... Погорда, штовханці, побої...  Словник синонімів української мови
7. підкидьок — Підки́дьок, -дька; -ки́дьки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підкидьок — Підкидьок, -дька м. Подкидышъ. Желех.  Словник української мови Грінченка