підкинутий
ПІДКИ́НУТИЙ, ПІДКИ́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до підки́нути.
Обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (М. Рильський);
Сергій, наче підкинутий велетенською тугою пружиною, одним стрибком сягнув вартового і залізними руками згріб його в оберемок... (Д. Ткач);
Вчив [Тамару] Кирило Васильович – якщо трапиться попасти в тюрму – не признавайся до своїх, близько можуть бути спеціально підкинуті провокатори (А. Хижняк);
// підки́нено, безос. пред.
В Якима в полові знайшли тюк матерії і ще дещо, – не інакше, як підкинено (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)