підкинутий
ПІДКИ́НУТИЙ, ПІДКИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підки́нути.
Обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (Рильський, III, 1961, 267);
Сергій, наче підкинутий велетенською тугою пружиною, одним стрибком сягнув вартового і залізними руками згріб його в оберемок… (Ткач., Жди.., 1959, 33);
Вчив [Тамару] Кирило Васильович — якщо трапиться попасти в тюрму — не признавайся до своїх, близько можуть бути спеціально підкинуті провокатори (Хижняк, Тамара, 1959, 127);
// підки́нено, безос. присудк. сл.
В Якима в полові знайшли тюк матерії і ще дещо, — не інакше, як підкинено (Головко, II, 1957, 155).
Словник української мови (СУМ-11)