підкликати
ПІДКЛИ́КАТИ див. підклика́ти.
ПІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого.
Кличучи, просити кого-небудь наблизитися.
Став він цапа підкликати: – Йди ялинку об'їдати! (І. Нехода);
Гопко помітив його і замахав рукою, підкликаючи .. Він підійшов (Я. Гримайло);
Підкликав [сотник] до себе Ригоровича та й спитавсь: – Скажи мені на милость [милість]: за що її повелів топити? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Рухом руки Бульба підкликав до себе Андрія (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)