підковуватися
ПІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. розм. Набувати додаткових знань або певного досвіду, відомостей, спеціальної підготовки.
Ця новина неабияк порадувала її. Увага райкому полестила їй. Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба).
2. тільки недок. Пас. до підко́вувати.
Тут [у кузні] кувались вози, тачки та теліжки, підковувались коні (І. Франко).
◇ (1) Підко́вуватися / підкува́тися на всі чоти́ри – добре навчатися чогось, набувати глибоких знань.
[Вітровий:] Там у мене в курені ціла бібліотека, читаю, вчусь, веду бесіди в ланках як агітатор .. Одним словом, підковуюсь на всі чотири (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)