підковуватися

підковуватися шк. ґрунтовно, ретельно вчитися; старанно готуватися до іспиту (ст)||заковувати

Значення в інших словниках

1. підковуватися — підко́вуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підковуватися — -уюся, -уєшся, недок., підкуватися, -уюся, -уєшся, док. 1》 розм. Набувати додаткових знань або певного досвіду, відомостей, спеціальної підготовки. 2》 тільки недок. Пас. до підковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підковуватися — ПІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док. 1. розм. Набувати додаткових знань або певного досвіду, відомостей, спеціальної підготовки. Ця новина неабияк порадувала її. Увага райкому полестила їй.  Словник української мови у 20 томах
4. підковуватися — підко́вуватися / підкува́тися на всі чоти́ри. Добре навчатися чогось, набувати глибоких знань. (Вітровий:) Там у мене в курені ціла бібліотека, читаю, вчусь, веду бесіди в ланках як агітатор .. Одним словом, підковуюсь на всі чотири (О. Корнійчук).  Фразеологічний словник української мови
5. підковуватися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
6. підковуватися — ПІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док. 1. розм. Набувати додаткових знань або певного досвіду, відомостей, спеціальної підготовки. Ця новина неабияк порадувала її. Увага райкому полестила їй.  Словник української мови в 11 томах