підколінник

ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм.

Те, що облягає коліно (у 1 знач.).

Гусари в своїх залізних обладунках позаклякали в сніговій хвищі і, сяк-так діставшись містечка Білилівки, сипонули по хатах відморожувати кольчуги, кіраси, наручники, підколінники. Грімкотіли мерзлим залізом, .. стягуючи з себе закрижанілі доспіхи (В. Чемерис).

Значення в інших словниках

1. підколінник — підколі́нник іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підколінник — -а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах