підколінник

підколі́нник

іменник чоловічого роду

розм.

Значення в інших словниках

1. підколінник — -а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Гусари в своїх залізних обладунках позаклякали в сніговій хвищі і, сяк-так діставшись містечка Білилівки, сипонули по хатах відморожувати кольчуги, кіраси, наручники, підколінники.  Словник української мови у 20 томах
3. підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах