підкоришник

ПІДКОРИ́ШНИК, а, ч.

Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом.

З якогось дерева невидима пташина струшує мелодійний передзвін. – Романе, а це яке диво так виспівує? – Підкоришник (М. Стельмах);

Ретельно обстежує підкоришник кожну тріщину, визбируючи своїм тоненьким, зігнутим, як шило, дзьобом лялечки, яєчка комах – шкідників лісу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. підкоришник — підкори́шник іменник чоловічого роду, істота птах  Орфографічний словник української мови
2. підкоришник — -а, ч. Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкоришник — ПИЩУ́ХА (птах), ПІДКОРИ́ШНИК. Сріблястим дзвіночком заливається невидимий співець. Це підкоришник, або пищуха, маленька сірувато-коричнева пташка (з газети).  Словник синонімів української мови
4. підкоришник — ПІДКОРИ́ШНИК, а, ч. Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом. З якогось дерева невидима пташина струшує мелодійний передзвін. — Романе, а це яке диво так виспівує?...  Словник української мови в 11 томах