підкоришник
ПІДКОРИ́ШНИК, а, ч.
Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом.
З якогось дерева невидима пташина струшує мелодійний передзвін. – Романе, а це яке диво так виспівує? – Підкоришник (М. Стельмах);
Ретельно обстежує підкоришник кожну тріщину, визбируючи своїм тоненьким, зігнутим, як шило, дзьобом лялечки, яєчка комах – шкідників лісу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкоришник — підкори́шник іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- підкоришник — -а, ч. Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкоришник — ПИЩУ́ХА (птах), ПІДКОРИ́ШНИК. Сріблястим дзвіночком заливається невидимий співець. Це підкоришник, або пищуха, маленька сірувато-коричнева пташка (з газети). Словник синонімів української мови
- підкоришник — ПІДКОРИ́ШНИК, а, ч. Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом. З якогось дерева невидима пташина струшує мелодійний передзвін. — Романе, а це яке диво так виспівує?... Словник української мови в 11 томах