підлокітник
ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч.
Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями.
Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (І. Кириленко);
Якщо кілька років тому на деяких сільськогосподарських машинах ще встановлювали металеві сидіння, то тепер їх замінили м'якими з опорними спинками і підлокітниками (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)