підлокітник

підлокі́тник

-а, ч.

Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями.

Значення в інших словниках

1. підлокітник — підлокі́тник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підлокітник — ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (І.  Словник української мови у 20 томах
3. підлокітник — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла).  Словник синонімів української мови
4. підлокітник — ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (Кир., Вибр.  Словник української мови в 11 томах