підмога
ПІДМО́ГА, и, ж., розм.
Те саме, що допомо́га.
[Захарко:] Зважуй, сину, власним розумом про все те, що я тобі оце кажу. Мені є підмога від тебе і в полі, і в дорозі (М. Кропивницький);
В горах не скрізь піде машина. Коні ще значна підмога селянина (із журн.);
[Храпко:] Перед усіма кажу, перед усім світом хвалюся: отділяю я 20 тисяч з свого добра і опреділяю... на поміч бідним, на підмогу немощним... (Панас Мирний);
Не раз доводилось бронепоїздам у підмогу кінноті відкривати вогонь зі всіх бортів, відбиваючись від банд і шаблею і картеччю (О. Гончар);
За підмогою Петруся й Грицуня висунувся Митруньо з плота (Л. Мартович);
Дід Зінько казав з порога: – Йди на шахту, не сиди. Ти тепер – моя підмога (М. Рудь);
// військ. Те саме, що підкрі́плення 2.
Богун у Хмельницького батьківської поради питав Та собі підмоги з Чигирина прохав (з думи);
Вже на сході зайнялась ранкова заграва, коли раптом з лісу надійшла підмога і вдарила на фашистів (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)