підмога
ПІДМО́ГА, и, ж., розм. Те саме, що допомо́га.
[Захарко:] Зважуй, сину, власним розумом про все те, що я тобі оце кажу. Мені є підмога від тебе і в полі, і в дорозі (Кроп., II, 1958, 133);
В горах не скрізь піде машина. Коні ще значна підмога колгоспника (Хлібороб Укр., 10, 1965, 21);
[Храпко:] Перед усіма кажу, перед усім світом хвалюся: отділяю я 20 тисяч з свого добра і опреділяю… на поміч бідним, на підмогу немощним… (Мирний, V, 1955, 206);
На поміч колоністам з глибини степу підходили куркульські банди — не раз доводилось бронепоїздам у підмогу кінноті відкривати вогонь зі всіх бортів, відбиваючись від банд і шаблею і картеччю (Гончар, II, 1959, 125);
За підмогою Петруся й Грицуня висунувся Митруньо з плота (Март., Тв., 1954, 147);
Дід Зінько казав з порога: — Йди на шахту, не сиди. Ти тепер — моя підмога (Рудь, Дон. зорі, 1958, 98);
// військ. Те саме, що підкрі́плення 2.
Богун у Хмельницького батьківської поради питав Та собі підмоги з Чигирина прохав (Укр.. думи.., 1955, 116);
Вже на сході зайнялась ранкова заграва, коли раптом з лісу надійшла підмога і вдарила на фашистів (Збан., Крил. гонець, 1953, 7).
Словник української мови (СУМ-11)