підморгнути
ПІДМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кому, до кого і без дод.
Однокр. до підмо́ргувати.
Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: – Може б ти трошки пішов зо мною у танець? (М. Коцюбинський);
– Найперше робота отака, як ваша, лишає слід, – мовив розважно професор. – Мотай на вус, Кузьмо, – підморгнув до хлопця Левко Іванович (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)