піднос
ПІДНО́С, ч.
1. род. у. Дія за знач. підно́сити.
2. род. а. Дерев'яний, металевий і т. ін. плоский посуд для перенесення страв; таця.
Перед пляшками на здоровенному підносі чорніє печена гуска, стоїть піджарене порося (Панас Мирний);
За спиною пана слідчого відчинились двері, і на порозі з'явився здоровенний вусатий наглядач з мідним начищеним підносом, на якому стояли дві склянки гарячого чаю (С. Чорнобривець).
3. род. а, заст. Подарунок, хабар.
Не йди в суд з одним носом, а йди з підносом (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)