підніжжя
ПІДНІ́ЖЖЯ, я, с.
1. Нижня частина, основа чого-небудь високого; простір для якогось підвищення.
– Капітане, нам треба пороху! – закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці, що стояв при підніжжі барикади (І. Франко);
Їхали ми на узгір'я Ай-Петрі. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Леся Українка);
Потоки вулканічної грязі часто затоплюють навколишні села і міста. Таке явище, наприклад, мало місце на початку нашої ери біля підніжжя вулкана Везувія в Італії (з наук.-попул. літ.).
2. Основа пам'ятника; п'єдестал.
Анна мовчки стає на коліна перед могилою, кладе вінець до підніжжя статуї (Леся Українка);
Пам'ятник з бронзи належав уже не їй, а цілому світу. Вона поклала біля його підніжжя дитину, а сама припала до бронзових грудей і застигла, як бронза (О. Довженко).
3. Підставка, що підтримує що-небудь або служить опорою для чогось.
Ось вона, заповітна довгаста коробочка з кольоровими тюбиками. Вона примостилася біля чорного підніжжя глобуса (О. Донченко).
4. рідко. Те саме, що підні́жок 1.
В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите, Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)