підопічний

ПІДОПІ́ЧНИЙ, а, е.

Який перебуває під опікою.

Юрась Хомаха спочатку пішов до своєї підопічної “просвіти”, хоч там і було пусто (С. Чорнобривець);

Усе підопічне їй [Ярині] стадо дрімало, стиха хрюкало, сопіло (С. Журахович);

// у знач. ім. підопі́чний, ного, ч. Той, кого хто-небудь опікає.

Іван тихо підступив до ліжка свого підопічного і одним рухом стягнув з нього ковдру (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. підопічний — підопі́чний 1 прикметник який перебуває під опікою підопі́чний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. підопічний — -а, -е. Який перебуває під опікою. || у знач. ім. підопічний, -ного, ч. Той, кого хто-небудь опікає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підопічний — ПІДОПІ́ЧНИЙ ім. (той, кого хтось опікає), ПРОТЕЖЕ́ книжн. Він любив Іванових дітей, а найстаршого з них, Василя, вважав своїм підопічним і, крім ласощів, дарував йому цікаві книжки (Д.  Словник синонімів української мови
4. підопічний — ПІДОПІ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває під опікою. Юрась Хомаха спочатку пішов до своєї підопічної «просвіти», хоч там і було пусто (Чорн., Визвол. земля, 1950, 67); Усе підопічне їй [Ярині] стадо дрімало, стиха хрюкало, сопіло (Жур., Звич.  Словник української мови в 11 томах