підопічний
ПІДОПІ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває під опікою.
Юрась Хомаха спочатку пішов до своєї підопічної «просвіти», хоч там і було пусто (Чорн., Визвол. земля, 1950, 67);
Усе підопічне їй [Ярині] стадо дрімало, стиха хрюкало, сопіло (Жур., Звич. турботи, 1960, 220);
// у знач. ім. підопі́чний, ного, ч. Той, кого хто-небудь опікає.
Іван тихо підступив до ліжка свого підопічного і одним рухом стягнув з нього ковдру (Кол., Терен.., 1959, 49).
Словник української мови (СУМ-11)