підпанок
ПІДПА́НОК, нка, ч., заст.
1. Не дуже багатий або збіднілий пан (у 2 знач.).
Дядько швидко і з вигодою збув її в няньки до Окуня, а коли в того підросли діти, Люба вже сама найнялася до Октава Пігловського, підпанка з родини шляхтичів-однодворців (М. Стельмах);
// Той, хто за своїм матеріальним станом наближається до пана, панів.
Дехто з підліщан .. видряпувавсь із злиднів .. Частіше ж у підпанках ставав (Є. Кротевич);
* У порівн. [Варка (сама):] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (М. Кропивницький);
// зневажл. Зубожіла шляхта або неродовиті багатії.
[Бухетник:] Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота – підпанки, котра не має свого притулку та тілько вештається по панах та підцуплює усячину (М. Кропивницький);
Різним підпанкам, які зараз часто глузують з нього, він доведе, що небезпечно зачіпати його шляхетську гідність і честь (З. Тулуб).
2. Той, хто перебуває на службі у пана (у 1 знач.) (про економів, гайдуків, прикажчиків, писарчуків і т. ін.).
Пан не дозволяв і на годину кидати ліса, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)