підперізувати
ПІДПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., кого, що.
Затягувати, підв'язувати або опоясувати ременем, поясом і т. ін., перев. по талії.
На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (з наук. літ.);
Коротку суконну чугаїнку він широко підперезав зеленим поясом (М. Коцюбинський);
// Закріплюючи що-небудь, накладати на когось ремінь, пояс і т. ін.
Петро достає з жердки свиту, одягає Василя, мати підперізує червоним поясом (С. Васильченко);
Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околота та й веде босого (Л. Мартович);
* Образно. То була не призьба, а високий .. ґаночок, що підперізував увесь дерев'яний будинок (Т. Масенко);
// Обв'язувати чим-небудь.
Околицю свого кашкета він підперезав червоною стьожечкою і відтак вигляд йому [у нього] – принаймні чергового по станції (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)