підперізувати
ПІДПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех. Затягувати, підв’язувати або опоясувати ременем, поясом і т. ін., перев. по талії.
На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 93);
Коротку суконну чугаїнку він широко підперезав зеленим поясом (Коцюб., І, 1955, 378);
// Закріплюючи що-небудь, накладати на когось ремінь, пояс і т. ін.
Петро достає з жердки свиту, одягає Василя, мати підперізує червоним поясом (Вас., III, 1960, 291);
Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околота та й веде босого (Март., Тв., 1954, 44);
*Образно. То була не призьба, а високий.. ганочок, що підперізував увесь дерев’яний будинок (Мас., Під небом.., 1961, 181);
// Обв’язувати чим-небудь.
Околицю свого кашкета він підперезав червоною стьожечкою і відтак вигляд йому [у нього] — принаймні чергового по станції (Мик., І, 1957, 104)
Словник української мови (СУМ-11)