підписаний
ПІДПИ́САНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до підписа́ти.
Се було свідоцтво, підписане учителькою села Н. (І. Франко);
В машині їхав офіцер-парламентер з текстом ультиматуму, підписаного командувачами обох Українських фронтів (О. Гончар);
У результаті підписаного 27 січня (9 лютого) 1918 р. мирного договору УНР з країнами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною Україна вийшла із світової війни (з наук. літ.);
// підпи́сано, безос. пред.
Опріч образів висіли ще на стінах деякі куншти: два козаки тягаються за чуби, а внизу підписано: “Два дурні б'ються, а третій дивиться” (О. Стороженко).
2. у знач. прикм. На якому є підпис.
Писар підписаний лепорт [рапорт] схопив та мерщій з хати... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Петриченко вийшов з підписаними паперами (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)